Державний Герб України

Державний Герб – це символ, який презентує певну країну як суверенну незалежну державу, офіційна емблема, зображувана на офіційних документах, печатках, грошових знаках держави. У світовій практиці не існує суворої регламентації творення Державного Герба. Практика оформлення Герба спирається на національні традиції, відбиває специфіку геральдичних особливостей розвитку певної країни.


Малий Державний Герб України

Великий Державний Герб України

Для більшості українців тризуб є символом національної єдності та державності. Після відновлення української національної державності Верховна Рада України своєю постановою «Про Державний Герб України» від 19 лютого 1992 року затвердила золотий тризуб на блакитному фоні як Малий Герб України, вважаючи його головним елементом Великого Герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави. Нині за Конституцією України, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) — малий Державний Герб України, що очевидно та беззаперечно засвідчує міцний історико-культурний і філософський зв’язок сучасної Української держави та її символіки з прадержавою, що називалася Київська Русь, з її традиціями і символами.


Герб Української Народної Республіки

Вперше про тризуб як про офіційний державний герб України заговорили в 1918 році. Українська Центральна Рада пояснила його прийняття тим, що це є знак князівської влади і спадкоємності української державної традиції. Остаточно тризуб був прийнятий на пропозицію Михайла Грушевського (перший президент Української Народної Республіки), як великий і малий Державний Герб УНР у відповідному орнаментальному обрамуванні — Малою Радою (12 лютого 1918 року у Коростені) та Центральною Радою (22 березня 1918 року в Києві).

Михайло Грушевський писав: «Українська Народна Республіка, ставши наново державою самостійною, незалежною, мусила вибрати собі й державний герб. А що вона була вже давніше самостійною державою і тільки відновила тепер своє державне буття, якого позбавило її було московське насильство й лукавство, то найбільш натуральна річ для неї звернутися до тих старих державних знаків та гербів, які вживалися нею за старих часів. Найстаріший такий Знак уживався на київських грошах часів Володимира Великого; його й бере собі за герб відновлена Українська Держава. Це зовсім правильно. Київська Держава Володимира Великого була найбільшою Українською Державою, яку пам'ятає наша історія».

Історія українського герба почалась ще з часів Трипільської культури (IV – III тис. до н. е.). Тризубоподібні символи зустрічаються на багатьох предметах побуту стародавніх трипільців. Тризуб-трилистник, як бойовий знак, використовувався у словяно-аріїв, племен, які мешкали на території Подніпров’я у кінці ІІІ тис. до н.е. та були прасловянською спільнотою. Від аріїв цей символ перейшов до Антського союзу.

У прадавні часи на землях центральної України тризуб був знаком родових та племінних старійшин. Приклади стародавніх тризубів були знайдені на Поділлі, в Ольвії (в Південній Україні), на території прадавнього Бозпорського царства. Згодом його використовували царські скіфи, які називали себе нащадками атлантів (до речі, найдавніша писемна згадка про тризуб датується 360-355 рр до н.е. і належить Платону: у праці “Тімен” він детально описав блакитний одяг царів-атлантів, на якому був зображений золотий тризуб).


Династія Рюриковичів

Мозаїчна ікона Володимира Великого у Ватикані

Зображення тризуба найактивніше використовувалося у період княжої доби Рюриковичів як родинний знак. Він постійно зазнавав змін, а у деяких князів навіть перетворювався на двозуб або ж до класичного Володимирового символу додавали хрест чи орнаменти. Історики встановили, що при переході від батька до сина до нього вносилися невеликі зміни, тому виникло близько двохсот різновидів знака Рюриковичів. Вони карбували тризуб на всьому: від печаток та монет до цеглин, з яких будувались храми та церкви.


Печатка князя Святослава Хороброго

Печатка князя Святослава Хороброго

Печатка князя Святослава Хороброго

На сьогодні найдавнішими тематичними артефактами на Русі є двозуб Святослава Великого, зображений на печатці, знайденій 1912 року під час розкопок Десятинної церкви, і тризуб на золотих та срібних монетах Володимира Великого. Двозуб – перший родовий знак київських князів. Вважається, сьогоднішній герб України сформувався якраз від нього. Так, на печатці Святослава Ігоревича був двозуб, а на багатьох монетах, перснях та пломбах Володимира Святославовича і його нащадків зображувався вже тризуб. Перша літописна згадка про цей князівський знак Київської Русі датована X століттям і збереглася вона в болгарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV століття), де зображені воїни-дружинники Святослава, у руках яких прапори, увінчані цим символом.


Срібленик Володимира Великого

Срібленик Володимира Великого

Срібленик Володимира Великого

Його син Володимир Великий не зрадив традиціям, однак впродовж свого правління постійно удосконалював свій герб. Почав з того, що додав ще один зубець, далі ускладнював його графічними елементами. Остання зміна відбулась після хрещення Русі. Коли київський князь Володимир Великий прийняв християнство, то на монетах посередині тризуба, над маківкою центрального стрижня, він почав додавати хреста, як символ долучення Київської Русі до родини європейських християнських країн. Так з’явилося зображення тризуба з хрестом. Згодом аналогічний символ, поєднаний із зображенням хреста, викарбовували не лише на монетах князя Володимира, а й Ярослава Мудрого, Ізяслава та Святополка. На емблемі чернігівського князя Мстислава Володимировича хрест додавався в нижній частині тризуба.


Срібник Ярослава Мудрого.

Срібляник Святополка

Після занепаду Київської держави тризуб активно використовувався на українських землях аж до ХVст. На всіх етапах формування українського етносу тризуб зберігав своє значення як символ державної влади і національний знак.

Найпростішою версією є пояснення значення герба як монограми, в якій можна прочитати слова «Володимир», «Василевс» або «воля».


Воля

Підтверджено, що князь дійсно карбував монети з власним зображенням на одній стороні й тризубом на другій. Однак історики стверджують, що монограми не характерні для даного періоду історії Русі, та й інших випадків, коли значущі слова вписувалися б у символи влади, невідомо. Спростовує цю теорію і той факт, що батько великого князя Святослав володів печаткою, на якій був зображений тризуб, тому він не міг бути створений Володимиром. Також деякі дослідники пов’язують зображення герба з орнаментом. Тобто візерунком, побудованим на ритмічному чергуванні та поєднанні геометричних елементів або стилізованих зображень живих і неживих предметів. Вважається, що цей орнамент міг мати візантійське, східне, слов’янське або варязьке походження. Існує ще одна думка, що це літера «Пі», яка раніше позначала цифру 3. Популярним є трактування, що таким чином відображається «сокол, який падає на здобич». У вруваннях наших предків саме сокіл сидів на верхівці світового дерева. Тому дехто вважає, що саме падаючий вниз сокіл став прототипом родового гербу Рюриковичів. Ця теорія має два варіанти. Перший: версія «геральдичного сокола», якого найчастіше уявляють «сокола вниз головою», але зображення цього птаха у вигляді тризубця не має аналогів. Також у Київській Русі не знайдено проміжних форм між тризубом і соколом, тобто знаків, які б мали риси не стилізованого, а реального зображення хижого птаха. Згідно з другим поясненням: це – міфічний сокіл, який є втіленням Рарога, бога небесного вогню, тобто блискавки. Цей варіант є близьким трактуванню як блискавки Перуна. Навіть у «Слові о полку Ігоревім» часто вживається слово «сокіл» як синонім до слова «князь». Проте знову ж таки документальних підтверджень того, що сучасний малий герб України є зображенням цього птаха, нема. Також дехто з істориків вбачає у ньому відтворення форм верхньої частини скіпетра візантійських монахів чи скіфських царів, монарших корон, тобто символи влади.

Є й версія, пов’язана з конкретним видом діяльності. Тому існують припущення про якір, сокиру, прапор, рибальське знаряддя, лук зі стрілою, колосок тощо.

Новою є гіпотеза про знак «Великої богині перемоги, птиці-блискавки», яка вивчає його найбільш широко як частину світової міфології. Вона, до речі, вже має певне визнання, але її обговорення в наукових колах тільки починається.

Існують і філософські трактування – як вшанування ідеї, поняття або явища. А ще є думка, що емблема Володимира — це ідея відсилання до державної влади або ж влади над трьома світами — небесним, земним і підземним. Канонічний християнський погляд вбачає знак Трійці. Проте всі ці теорії не мають чітких аргументів.

Гіпотези, які є найбільш вірогідними:

  1. Найбільш популярною в народі наразі є гіпотеза про «атакуючого сокола» — цей образ зрозумілий широким масам, почесний та має певні пояснення. Але в середовищі науковців ця трактовка не користується популярністю.
  2. Книжка О. Бєлова та Г. Шаповалова, в якій автори розвинули гіпотезу, що Тризуб — це якір-хрест, затверджена до друку Вченою радою Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Тобто гіпотеза має певне наукове визнання, хоча й не є загальновизнаною в наукових колах.
  3. Гіпотеза про Тризуб як знак «Великої богині перемоги, птиці-блискавки» вивчає Тризуб найбільш широко, як частину світової міфології. Ця гіпотеза з'явилася нещодавно, і вже має певне наукове визнання, але її обговорення в наукових колах лише починається.
  4. Близькою до гіпотези про Тризуб як «знак-блискавку богині перемоги» є гіпотеза про Тризуб як «знак блискавки Перуна».

Що ж, скільки думок, стільки й гіпотез. А як все було насправді, сьогодні достовірно не знає ніхто. Тризуб завжди буде приваблювати нових любителів загадок та головоломок, доки якомусь щасливцю не вдасться розгадати таємничий код наших предків.

Коли кожен бачитиме у символі щось своє, рідне, то відчуватиме близькість із країною, яку він уособлює й матиме бажання до її розвитку.

Тож, моя думка, чим більше значень - тим краще, кожен обере для себе те, що йому подобається.

Символіка хреста ніколи не сходила з української геральдики, підкреслюючи історичну тяглість та христоцентричність української національної традиції та культури.


Герб Богдана Хмельницького

Досить цікавим у цьому відношенні був і герб гетьмана Богдана Хмельницького, який за формою нагадував тризуб, увінчаний хрестом. Використовувався хрест і на більшості гербів та корогв українських козацьких полків, козацької старшини та гетьманів, набувши таким чином ознак традиційного українського національного символу. Це відповідало європейській геральдичній традиції, через що на багатьох гербах та прапорах європейських держав зображувався хрест.

На початку ХХ ст., коли розпалася Російська імперія і відновлено державну незалежність України, було запропоновано відновити й історичний символ Русі-України — тризуб св. Володимира Хрестителя. В українському діловодстві Тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріату. Нею скріплювалися урядові документи. Із проголошенням Української Народної Республіки в листопаді 1917 року питання державного герба набуло особливої актуальності.


Закон про Державний Герб України

У якості головного символа члени Генеральної Морської Ради пропонували розмістити на прапорі золотий знак святого Володимира з хрестом угорі. Але інші соціалісти з Центральної Ради, симпатизуючи соціалістично-атеїстичним ідеям, не погодились і поставили вимогу — прибрати хрест. У відповідь члени Генеральної Морської Ради заявили, що без хреста українські моряки просто не вийдуть у море. Проти такого аргументу у соціалістів забракло слів. Боротьба за хрест увінчалася успіхом.

Під впливом запровадження військово-морського прапора УНР почали схожі прапори з зображенням тризуба з хрестом використовувати й окремі піхотні та кінні українські полки. Зокрема, 2-й Запорізький полк, яким тривалий час командував полковник Петро Болбочан, в усіх боях використовував жовто-блакитный прапор із вишитим на ньому тризубом із хрестом.


Жовто-блакитный прапор із вишитим тризубом.

Після проголошення 22 січня 1918 року самостійності України, питання про офіційне затвердження державної символіки потребувало негайного вирішення. Одначе зображення тризуба з хрестом, який використовувався вже на паперових грошах та військово-морському прапорі України, викликало спротив частини соціалістичного керівництва Центральної Ради на чолі з М.Грушевським та В.Винниченком.

За часів Гетьманату Тризуб залишився в геральдичному вжитку. Коли Центральну Раду було розпущено й до влади в Україні прийшов Гетьман Павло Скоропадський, який на противагу соціалістичним ідеям сповідував консервативні українські християнські цінності. Християнство було оголошене «первенствуючою» релігією Української Держави. Було розпочато нову роботу й над державними символами України.

Оскільки в часи правління Гетьмана П.Скоропадського новий державний герб так і не було остаточно затверджено, то в різних державних установах використовувались обидва варіанти тризуба — з хрестом і без хреста.

18 липня 1918 року Гетьман П.Скоропадський підписав новий «Закон про військово-морський прапор Української держави», яким затверджувався новий зразок прапора воєнно-морських сил України: на білому полотнищі великий синій хрест, який розділяє його на чотири рівні частини, і в верхній лівій частині синьо-жовті смуги з Володимировим тризубом і хрестом посередині. Як сказано було в підписаному Гетьманом законі: «Національний прапор держави складається з синьої і жовтої горизонтальних смуг, у центрі якого міститься золота печатка Св.Володимира з Хрестом».


Ілюстративний додаток до наказу ч. 19244 від 18 липня 1918 року, яким затверджувався ескіз Українського військово-морського прапора.

Таким чином, у цьому законі, крім опису українського військово-морського прапора, подано ще й опис державного герба, тобто золотого тризуба з хрестом, висота якого становить півтора раза довжини його ширини . Оскільки офіційно Великий герб Української держави так і не було затверджено, то саме цей закон на перехідний період встановлював зображення офіційного герба Української держави.

Одначе після антигетьманського перевороту та приходу до влади в грудні 1918 р. просоціалістичної республіканської Директорії хрест поступово знову було демонтовано з символіки України. Невдовзі по тому владу в Україні остаточно захопили більшовики. Після приєднання України до Країни Рад цей національний символ був ліквідований, разом із знищенням української національної незалежності. У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, але залишався символом національно-визвольного руху.

Сьогоднішній державний символ є дещо неповноцінним без хреста зверху (зображення тризуба на останніх монетах Володимира Великого, після хрещення Русі). Україна потребує повернення на державний герб хреста. А через хрест — повернення до Христа та Його високоморальних заповідей і законів, зокрема й у політичному та громадському житті.


Жовто-блакитний прапор з тризубом Володимира Великого

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями