Державний Прапор України

Державний Прапор є одним із державних символів країни. Це стяг правильної геометричної форми із спеціальним забарвленням. Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

24 серпня 1991 р. парламент України прийняв Акт проголошення незалежності України, а 4 вересня 1991 р. над будівлею Верховної Ради України замайорів синьо-жовтий прапор. 18 вересня 1991 р. Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про Прапор України» фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. 28 січня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Державний Прапор України», за якою «Державним прапором України є національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг, синього та жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3». До речі, напередодні прийняття цієї Постанови критичних розмов про порядок кольорів взагалі не було ні на рівні спеціалістів, ні серед народних депутатів. На засіданнях парламентських комісій це питання навіть не озвучувалося. Тому в тексті Постанови і було записано синій і жовтий кольори. Згідно зі ст. 20 Конституції України від 28 червня 1996 р. «Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів». Таким чином, Державний Прапор України є одночасно конституційно закріпленим державним символом України та національним прапором України (Постанова парламенту України від 28 січня 1992 р.). Відповідно до Указу Президента України Леоніда Кучми «Про День Державного Прапора України», виданого 23 серпня 2004 р., № 987/2004. встановлено державне свято України – «День Державного Прапора України», який з 2004 року відзначається щорічно 23 серпня. У цей день відбувається офіційна церемонія підняття Державного Прапора України на всій території України.

Деякі «історики» наполегливо продовжують стверджувати, що «перевертати прапор України – це провокація або неуцтво». Чому ж тоді нарід звик до формулювання «жовто-блакитний», а державним прапором в Україні було затверджено синьо-жовтий стяг? Перевертати, чи можливо все ж «повертати»? Чи є історичні підстави для використання жовто-блакитного прапора? Для того, щоб розібратись в наведених питаннях виникла ідея систематизувати всі доступні історичні світлини, документи та свідчення що стосується жовто-блакитного прапора.

Для прапорів є основною історична складова. Немає ні єдиних норм, ні правил виникнення національних прапорів – у кожному випадку вони індивідуальні. Прапори зазвичай утворюють на основі гербів, які виникли раніше, ніж знамена. Оскільки Тризуб є золотим (жовтим) на блакитному тлі, то жовтий є головним кольором прапора України і однозначно має бути зверху.

Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». За правилами геральдики (науки про герби) та вексилології (науки про прапори) це значить, що жовтий колір є головним (тому в описі прапору він називається першим по черзі, зображається вгорі і використовується для зображення Тризуба), а блакитний є допоміжним (тому називається другим, зображається внизу прапора і використовується на гербі як тло).

Академік, професор історії Київського національного університету ім. Т. Шевченка Володимир Сергійчук у своїй праці «Національна символіка України» написав: «Підкреслимо, що перший прапор УНР – жовто-блакитний. І це відповідало вимогам геральдики. І не тільки тому, що золотий тризуб і львівський лев накладалися на синє поле, а відтак цей колір мав бути зверху. При виборі кольорів спеціалісти враховували те, що згідно з законами геральдики барви герба (золотого тризуба) розміщувалися у верхній (жовтій), а барви щитового поля в нижній (блакитній) смугах. Але вже до цього само по собі склалося, що, створюючи різні емблеми як державного, так і масового вжитку, їх автори постійно зображували тризуб золотим у блакитному полі».

Жовто-блакитний прапор України є історичним надбанням нашого народу, символом національної ідентичності та частиною національної культури. Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть.

Дослідження Трипільської цивілізації, здійснені українськими та зарубіжними науковцями, свідчать про те, що Україна – це держава з давньою історією, традиціями та культурою. Сакральні символи, знаки, традиції та культура трипільців вказують на те, що вони поклонялися в першу чергу сонцю та воді.

Саме таку, «золото-блакитну» символіку і принесли колись трипільці за часів грандіозного переселення народів з Північного Причорномор’я, за три тисячоліття до нашої ери, в інші країни, зокрема і в Індію, де вона збереглася до наших днів в первинному виді.

Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних. Князя Володимира Великого називали «Красним сонечком» не тому, що він нагадував сонце, а тому, що центральним елементом на його прапорах було Сонце. Русичі вшановували Сонце - і тому жовтий колір був чільним кольором дохристиянської символіки Русі.

З часів нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, та на гербах українських міст.

Поєднання жовто-блакитних кольорів зустрічається в згадках щодо битви під Грюнвальдом.

Грюнвальдська битва 1410 року (Битва під Танненбергом 1410) — це є битва, яка відбулася під час «Великої війни» 1409–1411 років між військами держави Тевтонського ордену (Civitas Ordinis Theutonici) та об’єднаними військами Королівства Польського і Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського поблизу сіл Грюнвальд (тоді — Грюнефельде) і Танненберг — нині Стембарк (землі держави Тевтонського ордену, нині територія Польщі) 15 липня 1410 року.


Грюнвальдська битва 1410 року

Тут є поєднання жовтого та блакитного кольорів на хоругвах Перемишльської та Львівської землі. На ній маємо основне зображення, виконане жовтим кольором на блакитному тлі. Згідно з геральдичними правилами, колір основного зображення є головним, а колір тла є другорядним, підлеглим.

Крім цього: здавна в окультних науках лев символізує сонце в апогеї (праобраз Верховної істоти, Бога-Творця в переважній більшості світових релігій).

Козацькі знамена мали безліч кольорів. З XVIII сторіччі полкові та сотенні козацькі прапори Війська Запорозького стали виготовляти переважно з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя, постаті святих, козака та інших образів.

На своїй картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану» в тлі над головами козаків Ілля Рєпін приховав на списах жовто-блакитні та червоно-чорні прапори (про червоно-чорні прапори поговоримо пізніше) . Ці стяги зображені не мимохідь, на них робиться своєрідний акцент, адже вони дублюються по обидві сторони від центру полотнища. Прапори змотані, адже бойові дії не відбуваються. Консультантом художника, під час написання цієї картини, був знаний історик українського козацтва Дмитро Яворницький. Саме з експонатів колекції Яворницького Рєпін змалював велику частину амуніції, зброї, іншої козацької атрибутики, в тому числі і прапори.


Запорожці пишуть листа турецькому султанові

Коли російський імператор Олександр ІІІ захотів придбати картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», він призначив експертизу твору петербурзьким вченим щодо правомірності зображення прапорів. Крім відомих істориків та мистецтвознавців, картину ретельно «облизав» (вираз Рєпіна) видатний російський філолог, знавець давніх пам’яток культури України Федір Євгенович Корш (1843-1915). Він подав на ім’я царя своє «всеподданейшее заключение» щодо змісту картини, де, крім іншого, писав так: «Ваше Величество... ...знамена козацкие, изображенные художником Репиным на его картине, не содержат по своему цветовому набору никаких иностранных веяний, а отражают в себе извечную преемственность цветов золотых и небесных, постоянно присущих для всех знаков отличий в Южной Руси (Малороссии) еще со времен Великих князей Киевских, вплоть до роспуска запорожской вольницы, согласно повелению Императрицы Екатерины Великой. Сказанному имеется предостаточно письменных подтверждений в отечественных источниках, а равно — в ряде предметов материального искусства тех древних времен». У XVIII ст. жовта й блакитна барви домінували навіть у побуті. Під час повстання 1768 року, гайдамаки Гонти були вдягнуті в жовті жупани і сині шаровари.


Гайдамак

Уперше жовто-блакитний стяг на українських землях був затверджений як народний прапор 19 жовтня 1848 року Собором руських учених у Львові. Тоді українці західних земель називали себе руськими або русинами.

Ось як описує барви і символіку українського прапора того часу один з його авторів Яків Головацький:
«Народни барвы просвещали намъ и выображали не богатства, збытокъ, але сильную, щирую волю, благое намереніе. Синій цветъ, якъ чисте небо южной Руси, ясный, погодливый, якъ душа щирого не скаженого (не спотвореного) Русина, изьображавъ миръ и спокой, якого до розвитія нашого народного потреба. Золотый цветъ, якъ тіи зорницъ на ясномъ небе, изъображали ясное светло, до котрого намъ стремитися належить».

В русинській мові, якою писав тоді Головацький, слово блакитний і синій є синонімами.

У наведеній цитаті нічого не сказано, про жовто-блакитний прапор, хоча можна здогадатися, що «зорницъ» мають бути над небом, а не під ним. До речі Сонце найближча до Землі зірка. Принаймні можна зробити висновок, що те, що жовтий колір на нашому прапорі означає пшеницю не є правдою.

Розташування стрічок на стязі в описі не вказується, однак є ряд дослідників, які переконані, що в 1848 році стяг був жовто-блакитним. Проте порядок кольорів зберігся на малюнках кінця 19 ст.


Листівка кінця 19 століття

Фалеристичні пам’ятки українського пожежного гімнастичного товариства «Сокіл»

Фалеристичні пам’ятки українського пожежного гімнастичного товариства «Сокіл» з’явилися на хвилі піднесення національно-визвольного руху в Австро-угорській Імперії, спричиненого революцією Т. 3. «Весни Народів» у 1848 р.

А ось як ці події описали К. Голомозда та О. Павловський
«Проголосивши своїм гербом старовинний символ галицьких князів – зображення лева. Головна руська рада прийняла і відповідний прапор. За геральдичними приписами він став жовто-блакитним: угорі – жовтий (золотий) колір знака -лева, внизу – блакитний колір гербового щита. З того часу жовто-блакитне полотнище досить широко вживалося на західних українських землях, набуваючи у рамках Галичини символу національно-визвольного руху».

В той період Галичина входила до складу Австро-Угорщини. Прапор, затверджений Собором Руських вчених просто не міг бути синьо-жовтим, тому що одна з земель Австро-Угорщини (Нижня Австрія) вже мала синьо-жовтий прапор.

Представляємо Вашій увазі картини того часу, які знаходяться в музеї м. Кракова.


Імператор Франц Йосиф I відвідав Національну Школу лісового
господарства у Львові, здійснюючи інспекцію у вересні 1880.
Вгорі картини зображена жовто-блакитна хоругва (зліва),
на якій жовтий колір головний колір

Прийом Цісара Франца Йосифа I на Львівському вокзалі в 1880 р.

Цісар Франц Йосиф I посеред людей в Сукенницях (Краків),
при здійсненні інспекції Галичини в вересні 1880.

Імператор Фра́нц Йо́сиф I (1830 - 1916) народився в містечку Лаксенбург, яке входило до складу Нижньої Австрії. Тому інколи поруч з жовто-блакитним Прапором України, щоб догодити Цісарю, розміщувався синьо-жовтий прапор його батьківщини. Це може бути одна з причин, чому на початку 20 ст. українці застосовували як жовто-блакитний прапор України, так і іноді, помилково, синьо-жовтий прапор Нижньої Австрії.


Герб України-Русі у баченні польських митців

Зразок Гербу початку 20 сторіччі, коли архангела Михайла бачили гербом Наддніпрянщини, а може і усієї об’єднаної України у майбутньому.

На початку ХХ ст. у Галичині жовто-блакитний прапор став прапором західноукраїнського військово-політичного з’єднання Україньких січових стрільців, яке рішуче виступало за створення незалежної Української Народної Республіки.

Українські січові стрільці (вони ж «усуси», УСС) — єдине українське національне військове формування в складі австро-угорської армії, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 року і стояли під проводом Української Бойової Управи (УБУ).

Українські січові стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після Полтави 1709 року, вони мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення військового словництва, термінології, військового фольклору, пісні та музики. Пам’ять про УСС і досі жива в українському народі, як є живим символом УСС — «Червона калина», пісня УСС і традиція елітарної частини української армії.


Листівка з усусами початку 20 сторіччя.

«В легіоні УСС масово уживали й краєвого галицького жовто-блакитного прапора. Такий жовто-блакитний прапор, з жовтою барвою вгорі і з блакитною внизу, як пам’ятка залишився в цікавому малюнку маляра УСС Куриласа на одній січово-стрілецькій листівці із серії “Бо війна війною”, репродукованій пізніше в журналі “Червона Калина” – Львів, 1918 р., стор. 48».

Українську національну революцію 1917 року наш народ з радістю привітав численними демонстраціями і маніфестаціями. Микола Ковалевський - видатний український політичний діяч, член Української Центральної Ради, у своїй книжці «При джерелах боротьби» пише: «Я не можу забути одного епізоду під час першої української демонстрації в Києві 1 квітня 1917 року. Стрункими лавами йшли тоді київські українці під жовто-блакитними прапорами». Далі М. Ковалевський пише: «Група українських демонстрантів несла великий жовто-блакитний прапор. За ним ішла група української молоді, яка несла кільканадцять жовто-блакитних прапорів, а за нею ішли тисячі киян, міщан та інтелігенції, військових і цивільних з жовто-блакитними відзнаками. Спеціяльну групу творили кількасот селян із прикиївських сіл, які теж несли жовто-блакитні прапори...». Про цю демонстрацію пише і професор Яків Зозуля, член Української Центральної Ради, у своїй книзі «Велика Українська Революція»: «Українська маніфестація в Києві. 100.000 учасників з 320 жовто-блакитними прапорами».

Співець української Визвольної революції, видатний поет Олександр Олесь 1917 року вітав українське військо такими словами:

Українське військо, мов з могили встало,
Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор соняшно-блакитний,
Прапор України! Рідний, заповітний!

В іншій поезії Олександра Олеся читаємо:

Міста цвітуть, блакить ясніє,
Ллє сонце золото згори
А над хатами наша мрія:
Жовто-блакитні прапори.

В одному з віршів Володимира Сосюри читаємо: «Жовто-блакитний там прапор віє». У романі Уласа Самчука «Волинь» читаємо: «На всіх будинках, на всіх крамницях - жовто-блакитні прапори». Поет Богдан Кравців у своєму вірші «Сімнадцятого року» пише: «І ми із жовто-синіми стяжками ішли походом і славу кричали». Василь Онуфрієнко у своїй поемі «Симон Петлюра» пише так: «Петлюрине ім’я... Мов прапор святий жовто-синій». У творі Івана Чайки «Дзвони над Лютенькою» читаємо: «Над ними розвівався на вітрі жовто-блакитний прапор». У повісті М. Кушніра «Бій під Крутами» написано: «Зірвався вітер, і з Софіївської площі залопотів жовто-блакитним прапором над головами юнаків...». Юрій Лавріненко згадує про 1917 рік «Чорна пурга»: «Носили жовто-блакитний прапор Самостійної України». Григорій Костюк у своїх спогадах «Зустрічі й прощання» пише про масові демонстрації 1917 року: «Безмежне море людей, переткане червоними і жовто-блакитними прапорами»…

В статті газети “Свобода” за 1917 рік є два тексти: в одному з них вказано про жовто-блакитний прапор, а в іншому – блакитно-жовтий. Це свідчить про те, що українці використовували в той час жовто-блакитний та синьо-жовтий прапори. Але більш поширене сполучення кольорів, де світлий верх, темний низ, про що свідчить світлина з Софійського Майдану.


«…тоді як колір прапорів та емблем наших в маніфестаціях 16 і 19 березня 1917 року був майже виключно жовто-блакитний…»

Джерело: Різниченко Василь. Герб України, 1917, Звенигородка, друкарня Х.Л.Улицького: «…тоді як колір прапорів та емблем наших в маніфестаціях 16 і 19 березня 1917 року був майже виключно жовто-блакитний…».

Влітку 1917 року частина кораблів колишнього Російського чорноморського флоту підняла на своїх щоглах українські жовто - блакитні прапори.


Чорноморський флот 1917 р.

Чорноморський флот 1917 р.

«Зі Стокгольму доносять 5 листопада: після «Русской Воли» цїла Чорноморська флота проголосила себе українською. Всі панцирні кораблі, кружляки і торпедні судна вивісили українські жовто-блакитні прапори. Комітет Чорноморської флоти порішив на майбутнє брати на моряків до себе тільки рекрутів української національності. Тим робом Чорноморська флоту перейде в посїданнє України».


Листівка 1917 р. після проголошення 3-го Універсалу.

Ще одне свідчення на користь жовто-блакитних прапорів – кольоровий малюнок Бориса Шіппіха, виконаний в кінці 1917 року після проголошення 3-го Універсалу.


Присяга членів Директорії. Кам’янець-Подільський, серпень 1919 р.

У часи Української Народної Республіки 22 березня 1918 року Центральна Рада схвалила жовто-блакитний прапор в якості державного прапора України. В цей же день державний прапор був затверджений президентом республіки Михайлом Грушевським. Під ним українські юнаки йшли в бій під Крутами.

1919 року адміністрація Директорії замовила у віденській друкарні військово-географічного інституту серію з 14 марок із номіналами від 1 до 200 гривень. На марці номіналом 2 гривні зображена алегорія «Молода Україна».


На марці номіналом 2 гривні зображена алегорія «Молода Україна»

Синьо-жовтим наш стяг зробив гетьман Павло Скоропадський. Взявши владу, він захотів змінити прапор УНР якимось іншим. Вирішив просто перевернути кольори. Представив його на селянському з’їзді, де й пояснив: синє — то небо, а жовте — лани пшениці. Селянам таке трактування сподобалося. Воно панує й нині.

Посвячення пластового прапору у Великому Бичкові (Закарпаття), 11-13 травня 1934 року.


Посвячення пластового прапору

Посвячення пластового прапору

Пластовий прапор

Джерело: Т. Скотинський «Український герб та прапор», 1935 р., видання товариства «Просвіта»:
“…при поземному поділі щита на два поля геральдичний закон приймає горішнє поле за перше, більше почесне, а долішнє поле за друге, побічне. Тим-то в горішньому полі, або в горішній смузі українського прапору, мусить бути барва жовта, а другому, в долішньому – блакитна…”.

Про жовто-блакитне розташування кольорів, йдеться в чисельних працях Миколи Битинського.

Цитата: «Звичайно, означування порядку національних барв у прапорі брав на себе або сам командир частини з власного погляду і розуміння, або вирішував це питання джура чи якийсь підстаршина, якому доручалося спорудити або вивісити прапор.

При цьому виконавці найбільш послуговувались дуже тоді популярною в масах наївною т. зв. «народною» і «природною» символікою, яка підказувала будувати прапори блакитно-жовті, себто такі, в полотнищах яких блакитна барва була нагорі, а жовта внизу на тій ніби підставі, що національний наш прапор віддзеркалює краєвид України: блакитне (синє) небо і золоті лани пшениці.

Тим то пояснюється, що наряду з прапорами жовто-блакитними, що будувалися за своєю справжньою назвою, постала велика кількість прапорів відворотних – блакитно-жовтих, які утворилися за тією незграбною «небесно-пшеничною» символікою».

Джерело: «Українські військові прапори й корогви. Історичний нарис».


Прапор ОУН Коновальця–Мельника у Дрогобицькому краєзнавчому музеї

Прапор ОУН Коновальця–Мельника у Дрогобицькому краєзнавчому музеї.

Слід зазначити, що у період Другої світової війни використовували обидва варіанти прапора.

За кілька останніх років національний прапор став справжньою гордістю для українських громадян - за свою країну, її людей, її волю до перемоги. Це символ боротьби за нашу свободу, за незалежність, за право будувати майбутнє на власній, Богом даній землі. Символ України об'єднує серця.

>
Жовто-блакитний прапор на Майдані Незалежності в Києві

Революція Гідності, яка відбулася на Майдані Незалежності в Києві, залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в історії. Її ідеали, надії й рішення разюче змінили нашу ментальність, розпочали і продовжують формувати нашу нову політичну ідентичність. Процес не завершено, коли ж завершиться – будуть і правильні рішення, і справжні лідери.


Жовто-блакитний прапор на Майдані Незалежності в Києві

Революція Гідності виявилася надзвичайно трансформаційним і драматичним рухом для України, що призвів до загибелі 107 учасників акції протесту, названих «Небесною сотнею», втечі корумпованого президента та його уряду, анексії Криму Росією та початку війни на Донбасі.

Майдан став також вирішальним кроком у процесі де-совєтізації України, тривалого і болісного процесу трансформації посттоталітарного суспільства та спрямування його до демократичного майбутнього. Саме перше повністю пострадянське покоління зробило Майдан успішним. Три місяці тисячі людей боролися за свої права на площі столиці під синьо-жовтими, жовто-блакитними та червоно-чорними прапорами.


Жовто-блакитний та червоно-чорний прапори

Саме такі прапори були на барикадах і багато хто казав, що там відбулось диво перемоги. Так, там було диво, яке зробили наші великі герої, було диво, яке зробив Господь та молитви людей, і було сакральне жовто-блакитне диво нашого прапора, який майорів над вогнем барикад, де вода не змогла загасити вогонь.

Нині український прапор є символом і оберегом нашої держави. З ним ідуть в бій наші захисники, відстоюючи незалежність і свободу України.


Жовто-блакитний прапор на Майдані Незалежності в Києві

Про червоно-чорні прапори потрібно розповісти докладніше. Прапори з такими кольорами були відомі ще за часів козацтва, та під час повстанської боротьби за незалежність членами ОУН та воїнами УПА. Тому не дивно, що ці прапори з’явилися і на Майдані під час Революції Гідності.

Ці кольори завжди були ознакою боротьби українського народу за незалежність! Це не заклик до зміни державного прапора. Це прапор української боротьби. В даний час він надзвичайно актуальний.

Під цими прапорами відстоюється незалежність на наших південно-східних кордонах. Це кольори, за які сьогодні проливається кров. Це - символ, який горів на барикадах, а тепер у неоголошеній російсько-українській війні чимало патріотів, зокрема добровольчі батальйони, воюють під червоно-чорними кольорами. Цей прапор надавав впевненості в бою та наганяв страху ворогам.

У сучасній українській історіографії червоно-чорний прапор є символом незламності українського духу, вірності військовим традиціям та присязі на вірність народові України. Червоний колір означає кров, пролиту в боротьбі за волю України, а чорний — землю, на яку була пролита ця кров. Врешті жовто-блакитний стяг, якщо на нього пролита кров, стає червоно-чорним. І саме ці картинки ще раз підтверджують, що в горі має бути жовтий колір.


Коли на жовто-блакитний прапор потрапляє кров — він стає червоно-чорним.

Тільки червоно-чорний прапор боротьби приведе нас під жовто-блакитний стяг Свободи!

У націоналістичному русі незалежної України червоно-чорний прапор став асоціюватись з продовженням традицій національно-визвольної боротьби, безкомпромісністю та відстоюванням державності та національних інтересів, у той час як жовто-блакитний став сприйматись як символ патріотизму, любові до свого краю та народу, а також як символ державної влади.

«Свiтом правлять не слова та закони, а знаки та символи» (Конфуцiй)

Символіка повинна відповідати моделі того майбутнього, якого ми прагнемо. Правильна символіка програмує правильне майбутнє.

Барви українського прапора з давніх-давен символізують дві головні стихії природи і людського буття – вогонь (жовтий колір) і воду (синій колір). Логічно припустити, що лише сполучення «жовтий – зверху, синій – знизу» відображає вічну симетрію – божественну гармонію цих стихій. Інакше ж, якщо розмістити їх навпаки, це означатиме порушення світоладу, катастрофу, за якої вода гасить вогонь. Правильний порядок кольорів закріплений у самій назві прапора: жовто-блакитний. «Блакитний», або, як казали раніше, «облочистий», – означає водянистий. Це слово має спільний корінь з такими словами, як «оболонь», «болото» чи «волога».

З сакральної точки зору жовтий колір позначає активне, творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакитний — пасивне, вологе, консервативне начало, яке потребує активізації та одухотворення. Тому жовто-сонячний колір українського прапору позначає Творця і божественну активність, а блакитний — створену ним матерію, наш земний світ.

Якщо на прапорі вгорі зображається колір духовно-божественного начала, то це значить, що саме воно визнається головним, домінуючим — і це відповідає природному стану Всесвіту, створеного Творцем.

За православними канонами іконописання, які відомі ще з Візантії, золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця, німб Бога-Сина і взагалі – Вищу Духовність. Синє ж – це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння з надією, що вони не будуть нею зловживати.

Про це ж звістує й арійська традиція. Дослідники стверджують, що духовний вождь величного арійства Рама обрав своїм сакральним символом жовто-синій штандарт. Бо він означає гармонійне поєднання небесного вогню (РА) і земної речовини (МА). Це також демонструє природну зверхність духу (золоте, жовте) над матерією (блакитне, синє). Тоді як розташування барв з точністю до навпаки, крім усього іншого, ще й перекручує святе ім’я Рама на Мара (примара, привид, або ж зомбі, по-сучасному).

Згідно китайськими стародавніми вченнями синьо-жовтий прапор символізуватиме занепад і деградацію країни. Відповідно до китайської Книги змін “І-Цзин” таке поєднання кольорів символізує гексаграму «Пі» – одну з найгірших комбінацій, яка означає: «Будьте пильні і передбачливими. Не беріться ні за одну важливу справу, тому що вона швидше не збудеться, чим збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без всяких підстав сваритеся з друзями». У той час жовто-блакитний колір утворює гексаграму «Тай» – «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток». Кажуть, що пророцтва книги «І-Цзин» по сей день збуваються завжди.

З цих же мiркувань подивiмося також на вiдому емблему створення світу з хаосу і боротьби, і єдності двох протилежних принципів в східній філософії, відомої як «Інь-Ян». Верхня половина котрого (Ян) свiтла, а нижня (Інь) – темна, тобто чоловiче й жiноче начала, або астральний вогонь i астральна вода - жовтий i блакитний кольори.

Древньокитайські філософи вважали, що все в світі складається з двох протилежних начал, Інь і Ян.

Ян – біле, жовте (золоте), Сонце, чоловіче начало, день, сухий, вогонь, гаряче, активний, екстравертний.

Інь - чорне, синє, Земля, жіноче начало, ніч, холодний, вологий, вода, пасивний, інтравертний.

Ян і Інь абсолютно природно доповнюють один одного, хоча в якомусь сенсі і протистоять один одному. Важливо тут те, що без Ян неможливе існування Інь, а без Інь неможливе існування Ян. Тільки їх взаємодія дає повноцінне та різнобічне самовідродження життя.

Або ж візьмімо Фен-шуй. За цією традицією, розміщення синього (воля) над жовтим (мудрість) означає «Закон занепаду», тобто прогресуючу деградацію, нещастя, хаос. Тоді як зворотне сполучення барв – жовте над синім означає гармонійне поєднання Неба і Землі, чоловічого і жіночого, сильного і гнучкого, що обіцяє розвиток, добробут, щастя.

Послідовники знаменитого психолога і теоретика кольору Макса Люшера впевнені, що, якщо людина на тестах вибирає комбінацію, в якій синій вгорі, а жовтий внизу, він підсвідомо визнається, що сильно залежить від середовища і оточуючих людей. Якщо ж він вибирає зворотне поєднання, це говорить про його амбіції стати самодостатнім, незалежним.

Жовто-блакитні кольори в природі

Всі кольори є наслідком дії світла — сонячне світло є першою умовою, щоб створити враження кольору, головне світло в природі. Все те, що ми навколо бачимо, всі ті кольори, видима форма предметів є результатом сонячного освітлення, бо світло — це фізична об`єктивна причина зорових вражень, що різняться за інтенсивністю та кольором. Якщо бракує світла, то постає враження чорного. Колір предмету — це та фарба, котру він відбиває, поглинаючи всі інші.

У природі людині трапляється нескінченна розмаїтість колірних гармоній, що недоступні для найсміливішої фантазії. Досить згадати гру сонячного світла в кристалах чи феєричну картину північного сяйва, чи ж веселку — природний еталон колірної гармонії.


Порядок розміщення кольорів веселки: вгорі – жовтий, нижче – синій.

На сонячно блакитному прапорі Сонце вгорі, а Вода — внизу. Так є у природі, тому сонячно-блакитний прапор водночас символізує природний порядок. Натомість перевертання кольорів символізує руйнування природного порядку, обман і протидію задумам Творця Всесвіту.

Жовтий колір сонця обумовлений оптичним ефектом будови людських очей і сприйняттям неба. Вчені стверджують, що насправді сонце біле і жовтим ми його бачимо через блакитного неба. І чим яскравіше і пронизливіше блакитний колір неба, тим жовтіше сонце.


Сонце



Земля

Наша планета, навіть якщо дивитися на неї з глибин космосу, навіть якщо ми трохи піднімемося над атмосферою, на низькій навколоземній орбіті, або якщо відлетимо до зовнішніх країв Сонячної системи – вона залишиться блакитною.


Запаліть свічку і погляньте на полум’я внизу блакить, вгорі – сонце.

Висновок

Кожен охочий може ознайомитись з текстом Постанови Верховної Ради України «Про Державний Прапор України» (від 28.01.1992 р. за № 2067-ХІІ), що опублікована на офіційному сайті Верховної Ради України.

Але, які історичні, геральдичні, вексилологічні аргументи були використані для затвердження саме такого прапора, на сайті ВРУ не зазначається.

На початку 90-их років, у ВРУ, в переважній більшості своїй, колишні партійні діячі, люди з комуністичним минулим. Чи могли б вони затвердити жовто-блакитний державним українським прапором? Це було просто неможливо! У ті роки комуністична Верховна Рада ухвалила синьо-жовтий прапор тільки тому, щоб не пропустити український жовто-блакитний прапор.

Поміняти місцями кольорові смуги Державного Прапора України труднощів не спричинить, оскільки в Конституції України не визначено, яка із смуг має бути верхньою. Проте, варто прийняти Закон України «Про Державний Прапор України», у якому чітко закріпити розміщення смуг на полотнищі прапора та їхнє забарвлення.

«Кольорові» дискусії довкола прапора багато хто називає безглуздими, мовляв, вони не на часі – за нинішньої складної ситуації в країні необхідно вирішувати значно важливіші проблеми. Однак історики наголошують: не варто ігнорувати символіку, адже саме з неї починається держава.

Прихильники синьо-жовтого прапору іноді доводять, що чорно-білі світлини тих часів неправильно передають кольори – немов жовтий виглядає темніше, а блакитний світліше.

Не буду на цьому питанні акцентувати свою увагу, оскільки цією проблемою переймалися в кінці ХІХ ст. Заслугою у цьому було відкриття ефекту спектральної сенсибілізації фотографічних матеріалів німецьким фізиком, хіміком, фотографом Германом Вільгельмом Фогелем, яке дозволило вирішити проблему правильної передачі кольорів на чорно-білих світлинах.

Національний жовто-блакитний прапор не є перевертанням синьо-жовтого державного прапора. Це зовсім інший прапор – і за назвою, і за змістом, і за магічною дією, і навіть за кольорами. Це новий прапор, хоча йому багато сотень, а може й тисяч років. Це прапор оновленої України, яка скидає баласт минулого і злітає до нових великих перемог.

Останніми роками прихильників жовто-блакитного прапора збільшується. Його беруть «на озброєння» громадські організації та спільноти прихильників національного відродження. А ідея, яка оволодіває масами, як відомо, рано чи пізно втілюється у житті.

Для логічного завершення потрібний висновок. Але я хочу, щоб кожен читач зробив його сам. Хотілося би зазначити, що вас ніхто ні в чому не переконує. Ми свідомі люди і маємо право на власну думку, самостійно обираємо у що вірити.

Шановні друзі! Любіть свій народ, свою землю, яка є найкращою в світі. Любіть свою Україну, пишайтесь її символами.


Жовто-блакитний прапор

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями